УДК 93/94 (477.54)
ББК Т63.3 (4Укр–4Хар–2)
ПЕРВОМАЙСЬКЕ (ДО 1952 р. — ЛИХАЧОВЕ)
________________________________________
© П. Ю. Котлов, В. О. Кльосов, Є. П. Медведєв
Первомайське (до 1952 р. — Лихачове) — селище міського типу, адміністративний центр Первомайського району Харківської області. Розташоване за 86 км на південь від Харкова, поблизу залізниці Харків — Лозова та Південної залізниці. На південно-західній околиці Первомайського — станція Лихачове. Населення — 11,2 тис. чоловік.
Первомайській селищній Раді підпорядковані населені пункти: Веселе, Високе, Водяне, Грушане, Жовтневе, Зелене, Караченцеве, Кашпурівка, селище Кашпурівка, Красне, Маслівка, Нове, Новий Світ, Сиваш.
За три кілометри на схід від селища — Сиваський ставок площею 7 га, поблизу — великі поклади солі, піску та глини. За 30 км на схід — Шебелинське і за 20 км на захід — Кегичівське родовища природного газу.
Селище виникло наприкінці 1924 року і спочатку належало до Верхньобишкинської сільської Ради Олексіївського району.
До Великої Жовтневої соціалістичної революції тут була поміщицька економія, яка мала цегельний і механічний заводи, млин з газогенераторним двигуном. Поблизу економії — станція Лихачове на Курсько-Харківсько-Севастопольській залізниці, збудованій у 70-х рр. XIX століття. З житлових будівель робітників і службовців утворився станційний виселок.
Радянська влада визволила трудящих з-під гніту експлуататорів, провела націоналізацію засобів виробництва, що належали поміщикам і буржуазії. У жовтні 1923 року поблизу станції Лихачове було відведено земельну ділянку під це селище. У грудні 1924 року загальні збори громадян Верхньобишкинської сільської Ради прийняли постанову про виділення групи селян-незаможників для заселення колишніх поміщицьких земель поблизу станції Лихачове. Такі рішення ухвалили селяни Берецької, Маслівської та Олексіївської сільських Рад. У 1927 році земельна громада виселка складалася з 13 дворів, 56 жителів.
Харківський відділ комунального господарства налагоджував у Лихачовому роботу цегельного заводу і млина. Органам народної освіти передано механічний завод, на базі якого було вирішено створити сільськогосподарську та ремісничо-кустарну школи. Усього виселок Лихачове мав 85 дворів. Тут працювала пересувна початкова школа, де проводились також заняття з дорослими людьми, що навчалися грамоти.
Організаторами господарського та культурного будівництва були комуністи. У грудні 1926 року Олексіївський РК КП(б)У створив Лихачівську партійну організацію. В її складі були комуністи, що працювали на цегельному заводі, на станції Лихачове, а також у сільському господарстві.
Особливо швидкий ріст Лихачового почався в роки індустріалізації країни та колективізації сільського господарства. У вересні 1929 року, з ініціативи акти-вістів-бідняків К. О. Толокнєєва, К. В. Федосієнка та інших, у виселку було організовано сільськогосподарську артіль «Перше травня», її головою обрано комуніста М. П. Брусенцева. Згодом артіль укрупнили; до її складу ввійшли колгоспи «Наш путь» та «12-ліття Жовтня».
На початку грудня 1929 року виникла Лихачівська машинно-тракторна станція — одна з перших трьох МТС у Харківському окрузі. Для закладання фундаменту МТС сюди приїздив Г. І. Петровський. На мітингу було багато селян з хуторів і сіл, розташованих поблизу. В урочистій обстановці Григорій Іванович заклав першу цеглину до споруди машинно-тракторної майстерні.
Лихачівська МТС стала одним з опорних пунктів у колгоспному будівництві. Спочатку вона обслуговувала 30 колгоспів Олексіївського району, а потім їх кількість збільшилась до 38. Партійна і комсомольська організації Лихачівської МТС розгорнули велику роботу по підготовці і проведенню першої колгоспної весни. Велику увагу приділяли вони добору та вихованню кадрів. Взимку 1929/30 рр. підготовлено 200 трактористів, рахівників та інших спеціалістів для колгоспів. До сільськогосподарських інститутів та окружних курсів бригадирів, трактористів і механіків було відряджено 25 чоловік. Працювали також курси для підготовки працівників масових кваліфікацій у колгоспному виробництві, на яких навчалося 350 чоловік. Все це дало прекрасні наслідки.
Трактористи працювали по-ударному. Весною 1930 року вони виорали 9787 га землі, а восени — за 11 днів зібрали й обмолотили зернові на площі 13 820 га. До 7 вересня вони одні з перших в країні закінчили сівбу озимини. Про досягнуті успіхи Лихачівська МТС рапортувала ЦК КП(б)У та урядові Української РСР.
З великим ентузіазмом боролися за дострокове виконання завдань першої п’ятирічки колгоспники і колектив Лихачівської МТС. Члени колгоспу «Перше травня» оголосили себе ударниками у проведенні другої колгоспної весни. Серед них особливо відзначились колгоспниці: тт. Маркова, Крамська, Толокнєєва, Регальська та інші. Лихачівська МТС викликала на соціалістичне змагання Лозівську МТС.
Дружню допомогу колгоспові «Перше травня» подавали міські шефи — робітники і службовці Харківської теплової електростанції, трамвайного парку. Вони відряджали в колгосп бригади будівників та ковалів, допомагали ремонтувати сільськогосподарський реманент, будувати тваринницькі ферми, збирати урожай.
У 1932 році Лихачівська МТС мала вже 50 тракторів та багато іншого сільськогосподарського реманенту. Розпочато було будівництво виробничо-адміністративних приміщень, побудовано гараж, нафтобазу.
При машинно-тракторній майстерні працювали клуб, бібліотека і радіовузол. При клубі — гуртки художньої самодіяльності, зокрема струнний оркестр, військово-спортивний гурток. У період посівної і збиральної кампаній працювали дитячі ясла.
У Лихачовому було споруджено тоді елеватор, склади райспоживспілки, базу для приймання буряків. Збудовано нові житлові будинки, початкову школу, їдальню, крамницю. У 1932 році Лихачове стало центром Маслівської сільради.
Взимку 1933 року Лихачівська партійна організація мобілізувала сільських трудівників на боротьбу за своєчасну підготовку до весняної сівби. У відповідь на звернення Першого Всесоюзного з’їзду колгоспників-ударників група трактористів, працюючи на ремонті машин у Лихачівській машинно-тракторній майстерні, взяла зобов’язання достроково закінчити високоякісний ремонт тракторів, плугів та іншого реманенту. Разом з ними працювала шефська бригада студентів Харківського авіаційного інституту, які проводили також і культурно-масову роботу серед робітників МТС та колгоспників.
Навесні було розгорнуто роботу в колгоспі «Перше травня». 24 квітня 1933 року перша бригада закінчила сівбу ярини. Особливо добре працював плугатар С. П. Федосієнко, сіяч А. К. Мальцев та інші. Провідну роль відіграли механізатори Лихачівської МТС. В рапорті до політвідділу МТС вони писали: «Включившись в організований Наркомземом і ЦК ВЛКСМ конкурс на кращого тракториста, 16-а тракторна бригада (Маслівська ділянка) виконала умови конкурсу. Кращі трактористи Г. Гавриш, І. Тутов довели норму оранки до 4 га за зміну при найкращій якості, ведуть боротьбу за економію пального і якість робіт, за збереження тракторів».
Громадське життя в Лихачовому ще більше пожвавилось, коли в 1935 році було перенесено сюди з села Олексіївни районний центр. Партійні і радянські організації та установи звернули велику увагу на його впорядкування. Та на першому плані у громадськості лишалось питання дальшого розвитку економіки, розгортання соціалістичного змагання. Велику роль у цьому відігравав політвідділ МТС.
Партійна організація налагодила обмін досвідом передовиків виробництва. 1 грудня 1935 року в селі проведено зліт стахановців Олексіївського району, в якому взяли участь 380 чоловік. Серед них — кращі комбайнери Лихачівської МТС — Л. Кльосов, І. Мещерякова, Прокопенко та інші.
Трактористи і комбайнери наполегливо працювали над вивченням нової техніки, а це ефективно сприяло підвищенню продуктивності їхньої праці. У 1935 році один комбайн за сезон збирав урожай у середньому з 352 га. Комбайнер Л. Кльосов зібрав за сезон урожай з 532 га, комбайнер тов. Прокопенко — з 473 га. В тракторній бригаді П. Бурика в середньому на трактор ХТЗ припадало для роботи 700 га. Добрих показників домоглись і трактористи П. Кущ та А. Черняк. За кращі показники в роботі комбайнер Л. Кльосов у 1936 році був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Передовики виробництва вступали до лав Комуністичної партії. У 1937 році територіальна партійна організація вже мала 8 членів і два кандидатці в члени партії. Бойовим помічником комуністів була комсомольська організація.
В той час у Лихачовому вже працювали семирічна школа, клуб, бібліотека, було відкрито готель і їдальню.
За Всесоюзним переписом населення 1939 року, в пристанційному селищі Лихачовому було 296 жителів. У хуторі Первомайському проживало 640 чол.; було 180 дворів, серед них 117 — членів колгоспу «Перше травня».
У 1940 році колгоспники зібрали високий урожай зернових на площі близько 500 га. Грошовий прибуток на рік становив 72 854 крб. Для розподілу на трудодні було виділено 40 238 крб., на культурні потреби — 1777 крб. Колгоспники одержали на трудодень по 3 кг хліба і по 1 крб. грішми.
Чимало мешканців Лихачового і Первомайського працювало на цегельному заводі та на складах «Заготзерно».
Життя робітників, службовців і колгоспників ставало з кожним днем цікавішим, багатшим і культурнішим.
Та раптом — війна. Чоловіки, хто здатен був носити зброю, пішли на фронт. Старі і жінки збирали врожай, відправляли худобу, а також майно МТС і залізничної станції на схід. День і ніч працювали залізничники Лихачового. Вони робили все, щоб швидше пропустити військові ешелони на фронт, евакуювати поранених та цивільне населення в радянський тил.
21 жовтня гітлерівці захопили Лихачове. Почались чорні дні німецько-фашистської окупації.
Та радянські люди, виховані Комуністичною партією, не скорились ворогові, вели непримиренну боротьбу з фашистськими загарбниками. 15 чоловік із селища вступили до партизанського загону Олексіївського району. Керівниками цього загону були тт. В. С. Ульянов — секретар райкому партії та О. Г. Бузника — голова райвиконкому.
Підпільна партійна група провела велику роботу щодо зміцнення партизанського загону, старанного добору і правильної розстановки людей у підпіллі на окупованій ворогом території. В. С. Ульянов та О. Г. Бузника разом з керівниками партизанського загону розробляли плани диверсій і бойових операцій у тилу ворога. Члени партійної групи збирали цінні відомості для радянської розвідки. За завданням керівників підпілля комсомолка Марія Авраменко здійснювала зв’язок з командуванням 6-ї армії.
Підпільна партійна група розгорнула широку агітаційну роботу серед населення. Члени її поширювали листівки та відозви. Мужні комуністи і комсомольці щирим словом і полум’яним закликом зміцнювали віру радянських людей у перемогу Радянської Армії, надихали їх на боротьбу проти фашистів, організовували саботаж заходам гітлерівців. Підпільна група доручила лікареві Б. А. Юрчуку видавати юнакам і дівчатам довідки про хворобу, що допомагало багатьом з них уникнути відправки на каторгу до фашистської Німеччини.
За ініціативою і під проводом комуністів активно діяв партизанський загін, командиром якого був І. П. Гуторов, а комісаром — І. Л. Лесик. Свій бойовий шлях цей загін розпочав у жовтні 1941 року, маючи в своєму складі 31 бійця. Перша велика диверсія була здійснена групою партизанів у складі М. К. Борзенка та Н. Е. Золотухіна під командуванням І. П. Гуторова. На залізничній лінії Харків — Лихачове, між станцією Безпалівка та 313 кілометром, партизани підклали під рельси міни, на яких підірвався німецький військовий ешелон. Внаслідок диверсії було вбито і поранено багато ворожих солдатів і офіцерів, на кілька годин перервано залізничне сполучення.
Партизани тт. Запорожченко, Крамський, Борзенко на чолі з командиром загону Гуторовим дійшли до переправи через річку Сіверський Донець поблизу Коробових хуторів Зміївського району і знищили її. Вони підірвали також міст між селами Булацелівкою і Максимівкою.
У січні 1942 року в боях з фашистами загинули командир загону І. П. Гуторов та комісар І. Л. Лесик. В лютому того ж року гестапівці стратили партизана Я. А. Крамського. Виказаний підлим зрадником був замордований фашистськими катами О. Г. Бузника. Гестапівці жорстоко знущалися з нього: розпеченим залізним дротом пропікали руки і ноги, били батогами, проткнули багнетом обидві щоки. Та ніщо не зломило волі мужнього патріота. Він загинув як герой і не виказав своїх товаришів по підпіллю. У травні 1942 року в одному з боїв загинув керівник підпільної партійної групи В. С. Ульянов.
Тяжкі втрати не зламали патріотів. Підпільна партійна група, як і партизанський загін, продовжувала свою діяльність до лютого 1943 року. Командиром загону став О. В. Дігтяр, а комісаром — Ф. І. Погорєлов. Одним із найактивніших бійців партизанського загону був М. К. Борзенко. Разом із своїми товаришами він сміливо нападав на гітлерівців та їх наймитів — поліцаїв і старост. Відважний патріот М. К. Борзенко був активним агітатором і пропагандистом партизанського загону. Він часто з’являвся в селах, проводив бесіди з селянами, поширював листівки і відозви. Йому нерідко доручали проведення розвідки і здійснення диверсій.
Багато раз ходив у розвідку молодий партизан І. М. Тутов. В лютому 1943 року Тутов захопив кілька зрадників, що допомагали окупантам чинити розправу над радянськими людьми.
Населення постійно допомагало партизанам. Коли їхній загін розташувався в Берецькому лісі, місцеві жителі К. А. Татаренко, Л. П. Зінов’єв та інші забезпечували партизанів продовольством. Лісник Микола Дяков передавав керівникам партизанського загону цінні відомості розвідувального характеру. Його спіймали есесівці і розстріляли.
Своєю діяльністю партизани дезорганізовували тил фашистських загарбників, допомагали бойовим діям Радянської Армії. Лихачове не раз було місцем жорстоких боїв. За час війни воно чотири рази переходило з рук у руки. Особливо тяжкі бої вела тут Радянська Армія в березні 1943 року. В одному з них загинув герой боїв на р. Халхін-Голі у 1939 році, Герой Радянського Союзу, гвардії генерал-майор танкових військ В. В. Концов. Його поховали в Лихачовому, на привокзальній площі.
16 вересня 1943 року війська Степового фронту остаточно визволили Лихачове від німецько-фашистських загарбників.
В тяжких умовах починалось відродження села, на місці якого були самі руїни. Не лишилось жодної цілої виробничої споруди, жодної незруйнованої будівлі. Крім того, понад 120 юнаків і дівчат вивезено на каторжні роботи до Німеччини.
Такі були наслідки боїв та німецько-фашистського господарювання. Загальні збитки, завдані окупантами всьому району, становили близько 570 млн. крб. Значна частина цієї суми припадала на Лихачове. Воно не мало жодного цілого будинку для розміщення районних установ і організацій. Тому районний центр знову перебував у с. Олексіївці. Навіть центр сільської Ради був за межами Лихачового, в с. Маслівці (з 20 вересня 1943 р. до 25 грудня 1948 р.).
Перші засідання районного партійного комітету і виконкому районної Ради депутатів трудящих були присвячені обговоренню питань відродження господарства, житлового і культурного будівництва району, забезпечення населення продовольством. Для розв’язання цих життєво важливих питань треба було перебороти великі труднощі. На 20 жовтня 1943 року Лихачівська МТС мала придатних лише три трактори ХТЗ і одну вантажну автомашину. Зруйнована була ремонтна майстерня. Колгосп «Перше травня» налічував усього 13 виснажених коней. Невистачало здорових робочих рук. Чоловіки були на фронті, в село повертались інваліди війни. Весь непомірний тягар лягав на плечі жінок. З 187 працездатних колгоспників — 169 були жінки і дівчата.
Значно порідшали ряди сільських комуністів. У травні 1944 року в Лихачівській МТС було 3 комуністи, у Маслівській територіальній парторганізації налічувалось 3 члени і 1 кандидат у члени партії. Вони мобілізовували колгоспників, робітників і службовців на подолання труднощів. Восени 1943 року трудящі селища з великим трудовим піднесенням провели оранку та сівбу озимини на землі, визволеній від фашистської нечисті.
Як і інші визволені райони України, Первомайське одержувало братерську допомогу від росіян та інших народів Радянського Союзу. На початку 1944 року в Лихачівській МТС уже було 30 тракторів, а до кінця року — 49, з них —10 гусеничних тракторів Челябінського тракторного заводу. Із східних районів країни приїздили трактористи та інші спеціалісти. У 1944 році в Лихачівській МТС було вже 87 трактористів, серед них 28 жінок. Дружніми зусиллями відбудували машинно-тракторну майстерню, налагодили ремонт тракторів та інших машин. У період весняної сівби Лихачівська МТС обслуговувала 26 колгоспів, тракторами було зорано 4672 га, засіяно 6118 гектарів.
У колгоспі «Перше травня» добре працювала тракторна бригада, очолювана тов. Марковим. До 20 травня 1944 року вона зорала 378 га, перевершивши норму більше ніж удвоє. Приклад у роботі подавали комсомольці А. Рижов, Е. Курман, І. Комов, які виконували норми виробітку на 130 і більше процентів.
Невпинно зростало патріотичне піднесення трудящих селища. У 1945 році колектив Лихачівської МТС вийшов переможцем у соціалістичному змаганні. Достроково, 4 жовтня було виконано на 136 проц. встановлений план робіт. Середній виробіток на 15-сильний трактор становив 590 гектарів.
У досягненні трудових успіхів велику роль відіграла партійно-масова, виховна робота. На польових станах, у бригадах комуністи проводили бесіди, політінформації, випускали стінгазети, бойові листки. Комсомольська організація колгоспу «Перше травня» заснувала драмгурток і організовувала виступи гуртків художньої самодіяльності. Швидко налагоджувалось культурне життя, було відбудовано семирічну школу, клуб, фельдшерсько-акушерський пункт.
Переборюючи труднощі післявоєнного часу, лихачівці успішно відбудовували своє господарство. У 1947 році Лихачівська MTС виконала тракторних робіт на площі 55 746 га.
Краща бригада И. К. Денисенка виробила на трактор 1087 га. За високі показники в роботі комбайнерів К. І. Глущенка та К. А. Верейкіна занесено на районну Дошку пошани.
Важливим явищем для лихачівців у 1947 році було перенесення районного центру з Олексіївки до Лихачового. Тоді ж тут почалося спорудження будинків районної Ради депутатів трудящих, районного партійного комітету, їдальні, готелю.
Поліпшилось побутове обслуговування трудящих. Значна частина жителів переселилась із землянок у нові приміщення. Колгоспники, робітники і службовці одержували від держави кредити для будівництва житла. Сім’ї загиблих воїнів, інваліди війни забезпечувались будівельним матеріалом.
З Радянської Армії поверталися демобілізовані воїни. Багато з них поповнило ряди партійних і комсомольських організацій. У 1948 році в Лихачівській МТС вже працювало 18 комуністів. У травні того року створено первинну партійну організацію в колгоспі «Перше травня». Посилилась ідейно-політична робота серед населення.
25 грудня 1948 року Лихачове стало центром сільської Ради депутатів трудящих, їй підпорядковано хутори Первомайський, «Наш шлях», «ХХ-річчя Жовтня». Сюди перенесли також правління та центральну садибу колгоспу «Перше травня».
9 травня 1950 року трудящі села святкували День перемоги над фашистською Німеччиною. На привокзальному майдані відбувся багатолюдний мітинг. Тоді ж там відкрито пам’ятник Герою Радянського Союзу, генерал-майору В. В. Копцову.
За рішенням республіканського уряду, 24 червня 1952 року Лихачове перейменоване в Первомайське. На той час тут було відбудовано цегельний завод, реконструйовано залізничну станцію, побудовано молокозавод і харчокомбінат, споруджено гараж, нафтобазу і ремонтну майстерню МТС, склади райспоживспілки, налагоджено торгівлю промисловими товарами і продуктами сільського господарства, створено колгоспний ринок. Село мало медичну дільницю, лазню та інші заклади побутового обслуговування. Працювало кілька неповних середніх шкіл, а в 1950 році побудовано і відкрито середню політехнічну школу.
На території Первомайської сільської Ради широку діяльність розгорнули З хати-читальні, клуб, а при ньому лекторій з 12 чол., гурток художньої самодіяльності з 16 чоловік. У 1951 році бібліотека мала 2465 книг, обслуговувала 485 читачів. Було створено також пересувні бібліотеки для колгоспів.
У 1954 році укрупнено колгосп «Перше травня». До нього приєдналась сусідня артіль ім. Карла Маркса. В результаті об’єднання утворилось укрупнене господарство, що має тепер 2942 га землі, в т. ч. орної — 2,1 тис. га, сіножатей — 29,4, пасовищ — 223, садків — 53, лісів і чагарників — 143,8 ґа та ін. Неподільний фонд колгоспу збільшився майже втроє. У 1955 році цей колгосп обслуговувала тракторна бригада Лихачівської МТС, очолювана М. М. Денисенком. Виросла в колгоспі і партійна організація, вона вже налічувала 16 комуністів. Добрим її помічником стала комсомольська організація, що мала 20 членів.
Включившись у соціалістичне змагання напередодні XX з’їзду КПРС, колгоспники у співдружбі з трактористами добились високого врожаю зернових і успішно закінчили його збирання. В середньому за рік трактором вироблено 872 га. Добре працював комбайнер тов. Антонов, який скосив зернових 416 га та намолотив зерна з 749 га. В колгоспі «Перше травня» працювала молочно-товарна ферма. В наступні роки було збудовано два типових корівники на 380 голів, свинарник на 85 свиноматок та інші приміщення для худоби. Велику допомогу в цьому подала артілі міжколгоспна будівельна організація, що виникла в районі в 1954 році. Виробнича база цієї організації перебуває у селищі Первомайському.
У зв’язку із зростанням виробництва продукції сільського господарства в районі треба було розширювати підприємства переробної та харчової промисловості. На харчокомбінаті в 1957—1958 рр. стали до ладу цехи: ковбасний, маслоробний, крупорушний, комбікормовий та безалкогольних напоїв. Придбано найновіше устаткування для молокозаводу. У Первомайському збудовано міжколгоспний відгодівельний пункт на 10 тис. голів худоби.
Розгорнула свою роботу також промислова база контори глибокого розвідувального буріння № 4.
У 1957 році, за ухвалою уряду, Первомайське було віднесено до категорії селищ міського типу.
В роки семирічки промислове виробництво Первомайського інтенсивно розвивалось. У 1962 році завершено будівництво електростанції. Контора глибокого розвідувального буріння №4 тресту «Харківгазнафторозвідка» одержала високоефективне устаткування. 30 вересня 1963 року знайдено нове родовище газу в Павловському. За попередніми даними, запаси природного газу становлять понад 100 млрд. куб. метрів.
У ті ж роки розпочався рух за комуністичне ставлення до праці. 425 чоловік змагалися за звання ударника комуністичної праці. Почесне звання колективу комуністичної праці присвоєно бригаді П. В. Попова, яка освоїла швидкісні методи буріння, систематично перевиконувала норми проходки. Звання колективу комуністичної праці було присвоєно трьом бригадам контори глибокого розвідувального буріння, бригаді малярів будівельної дільниці та одній бригаді маслозаводу. 76 робітникам присвоєно високе звання ударників комуністичної праці.
Дедалі ширше розгортався рух за підвищення культурно-освітнього рівня селища. Виросли нові будови середньої школи, пошти, філіалу Держбанку, районної лікарні і аптеки. Збудовано спеціалізовані магазини. Значно збільшився житловий фонд. На 1 січня 1963 року в селищі налічувалось 977 житлових будинків. Його мешканці добре проводили свій відпочинок у новому Будинку культури, широкоекранному кінотеатрі, на стадіоні, а також у бібліотеках.
Протягом 1963—1964 рр. у зв’язку з ліквідацією Олексіївського району селище Первомайське належало до Зміївського району.
Після жовтневого та листопадового Пленумів ЦК КПРС 1964 року склалися більш сприятливі умови для дальшого розвитку народного господарства. В січні 1965 року селище стало адміністративним центром створеного Первомайського району.
Основна частина працездатного населення селища працює у промисловості — 965 чол., на транспорті і у зв’язку — 538, в сільському і лісовому господарстві — 534. Особливо швидко зросла чисельність робітників і службовців на будівництві. Якщо в 1963 році їх налічувалось 887 чол., то в 1965 році — близько 1700 чоловік.
У селищі працюють 25 первинних організацій, що об’єднують 567 членів і кандидатів у члени КПРС, 15 комсомольських і 27 профспілкових організацій, спортивні та інші спілки трудящих. Працює рада пенсіонерів.
Втілюючи в життя рішення березневого і вересневого Пленумів ЦК КПРС 1965 року, комуністи спрямували увагу трудящих на здійснення економічного стимулювання виробництва.
У 1965 році колектив Первомайського цегельного заводу виконав виробничий план на 127,5 процента. Партійна організація, що налічувала 9 комуністів, велику увагу приділяла ідейно-виховній роботі, підготовці кваліфікованих кадрів, поширенню досвіду передовиків виробництва.
Близько 20 років працює на цегельному заводі А. В. Мартиненко. Щороку вона перевиконує планові завдання при високій якості продукції. Достроково, ще в 1964 році, А. В. Мартиненко завершила семирічний план. Вона депутат Первомайської селищної Ради депутатів трудящих, бере активну участь у громадському житті селища.
Високомеханізованим підприємством, обладнаним автоматичними установками, є Первомайський молокозавод, який випускає близько 10 видів молочної продукції. У 1965 році колектив цього заводу, перевиконавши встановлений план, виробив 5002 цнт вершкового масла, 5176 цнт пастеризованого молока і сметани, 911 цнт сухого молока, 136 цнт козеїну. Партійна організація в складі 11 комуністів очолює соціалістичне змагання. Систематично перевиконує встановлений графік маслоцех, яким керує ударник комуністичної праці, старший майстер С. Д. Паси-кута. Він член заводського комітету профспілки, охоче ділиться своїм умінням, допомагає молодим робітникам освоїти складне обладнання і технологію виробництва.
На харчокомбінаті працює 10 комуністів. Серед кращих людей, занесених у Книгу пошани, II. І. Бондаренко. Разом з усіма робітниками вона будувала цехи харчового комбінату і в результаті наполегливої праці оволоділа двома спеціальностями. Н. І. Бондаренко виконує норми виробітку на 120 проц., бере активну участь в організації відпочинку робітників і службовців, очолює культурно-масову комісію місцевого комітету профспілки.
Нових виробничих успіхів досяг колектив Первомайської контори розвідувального буріння. Якщо в минулому бурові роботи провадились на дизельному приводі, то в 1965 році на Єфремівському родовищі застосували електропривід. Це прискорило процес буріння. Бурильник К. К. Ковальов виконував встановлені норми на 114 і більше процентів. Він депутат Первомайської селищної Ради. Партійна організація підприємства, що складається з 82 комуністів, очолює соціалістичне змагання. Член партбюро А. А. Волошин, працюючи буровим майстром, у 1965 році з своєю бригадою пробурив на Розпашнівському майдані першу на Україні надглибоку свердловину завглибшки 4520 метрів. При цьому зекономлено 182,4 тис. карбованців.
Ритмічно працюють залізничники станції Лихачове. Вони борються за високе звання колективу комуністичної праці. Річний план 1965 року — навантаження 4136 вагонів і розвантаження 19 988 вагонів — перевиконано. Простої вагонів скорочені на 2,2 години. Серед кращих виробничників на Дошці пошани портрет М. П. Коломійця, механіка зв’язку, кадрового залізничника. Він агітатор, редактор стінної газети.
Керуючись рішеннями березневого Пленуму ЦК КПРС 1965 року, колгоспники артілі «Перше травня» визначили основний напрям розвитку громадського господарства. Артіль спеціалізується на виробництві м’ясо-молочної продукції і зерна.
Якщо в 1963 році було вироблено м’яса 462 цнт, то в 1965 його виробництво зросло більш ніж у три рази і становило 1481 цнт, виробництво молока збільшилось з 3322 до 5535 центнерів. Надої молока від одної фуражної корови зросли з 1140 до 1620 кг. Якщо в 1963 році в колгоспі зовсім не сіяли пшениці і жита, то в 1965-му під пшеницею було 669 га і під житом — 98 га. Незважаючи на погані погодні умови, було одержано: пшениці — 16,8 цнт з га, жита — 17,9 цнт. Різко зросло й виробництво цукрових буряків — з 17 192 цнт до 31 948 цнт, а його врожайність збільшилася вдвоє.
Більшість виробничих процесів у колгоспі механізовано та електрифіковано. Господарство обслуговують 13 тракторів різних марок, 11 комбайнів, 40 електромоторів.
У колгоспі під керівництвом партійної організації, що налічує тепер 26 комуністів, працює комсомольська організація, яка об’єднує 17 комсомольців. Комуністи і комсомольці проявляють почин і ініціативу в усіх справах колгоспу. Понад 15 років працює тут механізатором комуніст І. Е. Лісовин. За вирощення високих врожаїв його нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Протягом багатьох років на колгоспній Дошці пошани ім’я тракториста М. М. Денисенка. Він систематично перевиконує планові завдання при відмінній якості. По 2000 кг молока від фуражної корови одержує Г. В. Мартиненко. Вона активна учасниця громадського життя, депутат районної Ради депутатів трудящих.
Прекрасні перспективи розвитку селища! В недалекому майбутньому воно перетвориться на місто хіміків. Ще у 1964 році за три кілометри на південний захід від нього розпочато будівництво найбільшого в країні Первомайського хімічного комбінату, який випускатиме мінеральні добрива, отрутохімікати, гербіциди, а також ацетилен, поліхлорвінілову смолу тощо. Швидкими темпами будується місто хіміків. Воно буде розташоване осторонь основних промислових підприємств. Його оточить щільне кільце зелених насаджень.
У 1965 році трест «Первомайськхімбуд» уже здав у експлуатацію 75 тис. 357 кв. метрів житлової площі. 570 робітників і службовців святкували своє новосілля. На честь XXIII з’їзду КПРС завод залізобетонних конструкцій виконав план першого кварталу 1966 року на 150 процентів. Тоді ж трест побудував ремонтно-механічний завод, велику їдальню, лазню, дитячий комбінат на 280 місць, середню школу № 2 на 964 учні.
На будівництві хімкомбінату та майбутнього міста хіміків працює 12 комсомольсько-молодіжних бригад. Це ударна комсомольська будова. Більш ніж на 140 проц. виконують завдання муляри Г. С. Чередниченко, Д. І. Вожжов та інші товариші. Бригада арматурників на чолі з В. Чепиженком, делегатом XXIII з’їзду КП України, постійно дає економію цінної сталі. Будувати це нове на нашій карті місто допомагає вся країна.
Значно підвищується благоустрій усього селища. Більшість мешканців живе у цегляних будинках. Селище повністю електрифіковане і радіофіковане. У центральній частині його, працює водопровід, є підприємства побутового обслуговування.
Про невпинне піднесення добробуту трудящих свідчить зростання товарообігу, який тільки у спожив-спілці в 1965 роді досяг 4,7 млн. карбованців. Зросла сітка підприємств роздрібної торгівлі. За останні роки в селищі відкрито спеціалізовані магазини: гастрономічний, взуттєвий; культтоварів, господарський, книжковий.
В особистій власності трудящих — 21 легкова автомашина, 119 мотоциклів, багато холодильників, пилососів, пральних і швейних машин.
Мешканці мають 800 радіоприймачів і 360 телевізорів.
До послуг трудящих — дільнична лікарня на 40 ліжок, дві аптеки. Працюють 5 дошкільних установ на 550 і дитячий комбінат — на 280 місць.
Широкого розвитку досягло в селищі культурне життя. Тут працюють тепер дві середні політехнічні школи, заочна середня загальноосвітня школа. Педагогічний колектив налічує 89 вчителів та вихователів, серед них — 28 комуністів. Комсомольська організація школи має 560 членів. Великою повагою серед населення користується заслужена вчителька УРСР С. І. Максимова. Протягом багатьох років вона прищеплює учням глибокі і грунтовні знання, виховує з них активних будівників нового суспільства. Є. І. Максимова веде велику громадську роботу. Вона — член жіночої ради, керівник школи передового досвіду, часто виступає з лекціями і бесідами серед населення.
У селищі діє Будинок культури з читальним залом і кімнатами для гурткової роботи. В ньому працюють Університет культури, балетна студія, гуртки художньої самодіяльності, що охоплюють понад 300 чоловік. Є 2 бібліотеки масового користування і 3 — профспілкові. Книжковий фонд бібліотек перевищує 65 тис. примірників. Кількість читачів на 1 січня 1966 року становила понад 7 тис. чоловік. При бібліотеці на громадських засадах працює кабінет політичної освіти.
Нові і світлі перспективи розвитку має молоде радянське селище Первомайське.
© П. Ю. Котлов, 1967, 2017
© В. О. Кльосов, 1967, 2017
© Є. П. Медведєв, 1967, 2017
Посилання на цю статтю:
Котлов П. Ю. Первомайське (до 1952 р. — Лихачове) / П. Ю. Котлов, В. О. Кльосов, Є. П. Медведєв // История Змиевского края. – Змиев. – 14.10.2017. – URL : https://colovrat.at.ua/publ/17-1-0-343
Библиовебографическое описание (ДСТУ 8302:2015):
Первомайське (до 1952 р. — Лихачове) // История Змиевского края. 2017-10-14. URL: https://colovrat.org/publ/17-1-0-343 (дата обращения: 2024-04-25).
Похожие статьи: