СЛОВО ПРО СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ
________________________________
© І. Ю. Саратов (1930 – 2012)
Репринтне видання статті
Саратов І. Слово про Сіверський Донець / І. Саратов // Вечірній Харків. – 1975. – 15 травня.
Минали роки, десятиріччя, століття. Розширювалися межі розселення людей, зникали вирубані людиною чи знищені пожежею ліси, будувалися і руйнувалися міста. Тільки річки залишалися там, де текли тисячі років тому і не було в людини надійнішого орієнтиру, ніж вони. Ось чому початкові назви річок мільйони разів відбивалися у свідомості поколінь і дійшли до наших днів майже без змін. Всі вони мають однорідний тотожній зміст: першооснова (не назв, а саме слів) «дон», «дніпро», «дністер», «дунай», «волга» і багатьох інших значило одне і теж – вода, річка.
Слово «дон» і сьогодні зберегло це значення. Осетинською мовою дон – вода, річка. Назви більшості осетинських річок складаються із прикметників з додаванням цього слова. Наприклад, Урс-Дон, Хобі-Дон, Ар-Дон.
Знаючи значення слова «дон», неважко здогадатися, що назва «Донець» саме від нього. Старослав'янський суфікс «ець», що надавав словам зменшувальне значення, у цьому випадку мовби говорив «Малий Дон» на відміну від літописного «Великого Дону». У гідрономіці (науці про назву річок) Придоння суфікс «ець» характеризував ранній слов'янський період, і до нас дійшло багато назв, що мають зменшувальну форму, наприклад Осколець, Торець, Ікорець, Усердець тощо.
Відповідно назва Дінця сприяла виникненню інших назв, зокрема, Донецький Кряж, Донбас, Донецьк – обласний центр, Донецьк – залізнична станція між Ростовом і Таганрогом, Донецьке – село поблизу Ізюма і Донецьке – селище на правобережжі річки поблизу Слов'янська, Північний Донець – залізнична станція між Ростовом і Кам'янкою, Сєверодонецьк – місто хіміків.
Щоправда, ці дві останні назви – дещо помилкові. Справа в тому, що багато років була плутанина. Як правильно називати її – Сіверський Донець чи Північний? Нині географів це питання не хвилює, вони без сумніву називають річку Сіверським Донцем. Та ще кілька років тому сумніви виникали. Назвою Північний Донець користувались досить широко, звідси і згадані назви станцій і міста.
Ось як розповідає про це І. В. Сергєєв у своїй книзі «Тайны географических названий»: «Назва Донецького Кряжу виникла від річки, що омиває кряж із північного сходу. Цю річку – праву притоку Дону – досі ще безпідставно називають Північним Донцем. Чому саме «Північний»? Адже ні південного, ні західного, ні східного Донців не існує. Однак, неправильна назва річки зустрічалася в усіх підручниках, на всіх географічних картах. Лише в небагатьох книжках, зокрема у багатотомнику «Россия», що виходив за редакцією В. П. Семенова-Тяньшанського, можна було зустріти назву – Сіверський Донець».
Її варто пов’язувати не з північчю, як географічним поділом, а із Сіверською землею – Сіверським удільним князівством Древньої русі, названою ім'ям слов'янських племен, які мешкали на схід від Дніпра. Нині столітня помилка виправляється: у підручниках з історії і географії річку називають правильною назвою, проте на картах вона подається скорочено «Сев. Донець», що викликає багато непорозумінь.
На жаль, їх можна навести чимало. З обох боків річки у Чугуєві поряд з російською назвою «Сев. Донец» стоїть українська назва «Північний Донець». та і у вестибюлі харківського відділення інституту «Гідропроект», де народжуються проекти найкрупніших гідротехнічних споруд України, на величезній, на всю стіну, карті річка теж названа «Північним Дінцем»…
Є ще одна закономірність. Ім'я річки завжди пов'язане з якимись визначенням і без прикметників, не вживаються. У верхів'ях, де на дні глибоких балок річка утворюється, існують такі її назви: Липовий Донець, трохи нижче – Сажений Донець.
Утворившись на півночі Бєлгородської області, річка своєю протяжністю (тисячі кілометрів) перетинає ще чотири області – Харківську, Донецьку, Волошиловградську і Ростовську. У Дон Сіверський Донець впадає двома руслами-рукавами. Правий (західний) – вузький і влітку часто пересихає. Від того й назва його – Сухий Донець. І після вливання у Дон назва Дінця не зникає. Вона оживає у гирлі Дону, де правий його рукав, довжиною близько 30 кілометрів, називається Мертвим Дінцем. Північно-східні вітри тут «виганяють» воду, і мертвий Донець стає майже безводним, зате під час повені його хвилі гойдають легкі річкові судна. Ось такий він – Донець, головна річка нашого міста.
© І. Ю. Саратов, 2012
Посилання:
Саратов І. Ю. Слово про Сіверський Донець / І. Ю. Саратов // История Змиевского края [электронный документ]. – Режим доступа : https://colovrat.at.ua/publ/13-1-0-243
Библиовебографическое описание (ДСТУ 8302:2015):
Слово про Сіверський Донець // История Змиевского края. 06.03.2012. URL: https://colovrat.org/publ/13-1-0-243 (дата обращения: 21.11.2024).
Похожие статьи: