УДК 929 (477.54)
ББК 92.0+63.3 (4Укр-4Хар-5)
ДИВЛЯЧИСЬ В ОЧІ
______________________
© О. А. Алексеєвцева
У музейному комплексі ліцею серед іншого приваблює фотографія Василя Павловича Волгова – колишнього директора цього навчального закладу (рис. 1). На відвідувача дивляться уважні очі. Погляд переходить на нагороди – ордени Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, медалі. А потім знов повертається до його очей. Він чомусь рідко посміхався і був майстром вести дискусій на найрізноманітніші теми – історичні, економічні, політичні. Захоплювався полюванням. Загалом, любив активний спосіб життя. Та раз по раз про себе нагадувало здоров’я. (Мав хворе серце. Хворів цукровим діабетом. Потім йому ампутували ногу, через шість років – іншу).
Рис. 1. Василь Павлович Волгов
Василь Павлович був родом з Київщини. Трудову діяльність почав саме перед війною – в 1939 р., навчаючись на обласних педкурсах в місті Сталіно (нині – Донецьк). Викладав у початкових школах. Потім був комсомольський призов. Його, як і багатьох його однолітків, було направлено до військового училища. Василь Павлович навчався у стрілецько-кулеметному військовому училищі у Вінниці (потім – у Полоцьку, Гомелі).
У Білорусії він і залишився, коли почалася Велика Вітчизняна. У 20 років був командиром взводу протиповітряної оборони (ППО), командиром роти ППО 705-го стрілецького полку 121-ї стрілецької дивізії 3 1942 по 1943 рр. воював у складі партизанського загону імені Чапаєва, був начальником штабу. Через рік – начштабу 258-ї партизанської бригади імені Куйбишева, що діяла у Любанському районі Мінської області. Потім, в 1944 р. – начальником штабу партизанського загону ім. Будьоного.
І хоч Василь Павлович не любив розповідати про свою партизанську діяльність (був людиною нехвалькуватою, скромною), пройшов він сувору школу партизанської боротьби, бачив зради, ворожі засади, відступи, втечі. Страждав від безсилля і гніву. Смерть не один раз «дихала» у потилицю. Відчув на собі, як то – бігти полем, коли за тобою женеться німецький танк, «грається» з твоїм життям, стріляючи спеціально поблизу тебе. Скільки витримаєш?
Усі тривоги і страхіття позначилися на здоров’ї. Спочатку дало про себе знати серце. Потім почалася гангрена, потрібно було ампутувати ногу. Та врятувала одна білоруська літня жінка – погодилася лікувати. І вилікувала народними методами! (Вже після війни Василь Павлович довго листувався з нею. Називав другою матір’ю).
Війна для Василя Павловича закінчилася аж у 1947 р. По війні займався партійною роботою. З 1949 по 1952 рр. працював відповідальним секретарем газети «Дружківський робітник» (Дружківка – місто обласного підпорядкування Донецької області).
Після закінчення школи ВЦРПС у м. Харкові переїхав на Зміївщину. Багато років присвятив партійній роботі. З 1967 р. працював директором Зміївської середньої школи №1. П’ятнадцять років. У цей час школа розташовувалася у трьох окремих будівлях (рис. 2, 3, 4). Приміщень катастрофічно не вистачало. У Зміївській першій діяла вечірня школа робітничої молоді. Тому робота школи тривала з восьмої ранку до восьмої вечора. Тим не менш, навчальний заклад мав значні досягнення і в навчанні, і у розвитку матеріально-технічної бази – саме у цей час було створено кабінети географії, електротехніки, відкрито історико-краєзнавчий музей. Влітку діяв табір праці і відпочинку, який розташовувався у 1970-х рр. біля озера Лиман.
Рис. 2. Перший корпус школи
Рис. 3. Другий корпус школи
Рис. 4. Третій корпус школи
Колектив школи зберіг про Василя Павловича найтепліші спогади. Був потім персональним пенсіонером республіканського значення. А загалом, гарною людиною.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
- Музейний комплекс Зміївського ліцею №1 ім. З. К. Слюсаренка // Матеріали експозиції.
- Алексеєвцева О. А. Дивлячись в очі // Вісті Зміївщини. 2000. 6 травня. С. 1.
- Єрьомін Г. Поєднуючи працю з дозвіллям // Будівник комунізму. 1971. 29 червня. С. 4.
- Тригуб А., Литвин Д. Юні музеєзнавці про В. Волгова // Вісті Зміївщини. 2014. 25 листопада. С. 3.
- Цікаві знайомства // Радянська Освіта. 1971. 15 вересня. С. 1.
Библиовебографическое описание (ДСТУ 8302:2015):
Алексеєвцева О. А. Дивлячись в очі // История Змиевского края. 12.12.2024. URL: https://colovrat.org/publ/6-1-0-521 (дата обращения: 18.12.2024).
Похожие статьи: