Ковтун Григорій Іванович (1922–1944)

Publ ID: 1627209321-445

УДК 929 (477.54)
ББК 92.0+63.3 (4Укр-4Хар-5)

КОВТУН ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ (1922–1944)

___________
© Є. В. Полях
(OrcidID: 0000-0002-1958-7601)
Змиевское научное краеведческое общество

Григорій Іванович Ковтун народився 25 вересня 1922 року в селі Черемушному Зміївського району Харківської області, у сім’ї незаможного селянина. У 1934 році закінчив початкову школу в рідному селі, у 1937 році – 7 класів Зміївської середньої школи, а у 1938 році – школу ФЗУ при Харківському паровозобудівному заводі №183 імені Комінтерна (нині завод імені Малишева), працював строгальником на тому ж підприємстві, став комсомольцем, ударником.

Ковтун Григорій Іванович (1922–1944)

Рис. 1. Ковтун Григорій Іванович (1922–1944)

Коли на рідну землю прийшов ворог, Григорій поквапився до Зміївського райвійськкомату. 18 серпня 1941 року подав рапорт з проханням направити його добровольцем на фронт. Прохання юнака задовольнили. У лавах Червоної Армії – з 29 серпня 1941 року. Закінчив школу Одеського навчального загону сторожових катерів ЧФ СРСР, де отримав спеціальність радиста. На фронтах Великої Вітчизняної війни з серпня 1942 року. У складі зведеного батальйону морської піхоти брав участь у обороні Новоросійська. У лютому 1943 року кулеметник 1-ої стрілецької роти 144-го окремого батальйону морської піхоти 83-ї окремої морської стрілецької Червонопрапорної бригади старший червонофлотець Г. І. Ковтун брав участь у десанті на «Малу землю» під Новоросійськом, знищив велику кількість гітлерівців, нагороджений орденом Червоної Зірки 6 березня 1943 року. У тому ж році направлений у новосформований 384-й окремий батальйон морської піхоти. Брав участь у десантних операціях (Таганрог, Маріуполь, Осипенко (нині Бердянськ), Миколаїв).

Особливо відзначився під час десантної операції в місті Миколаєві. В ніч з 25 на 26 березня 1944 року в складі десантного загону під командуванням старшого лейтенанта Костянтина Ольшанського на рибальських човнах переправився через Бузький лиман і висадився в Миколаївському порту з метою порушити бойове управління супротивника, перерізати комунікації і завдати удару по ворожій обороні з тилу, тим самим сприяючи наступу Червоної Армії. Зайнявши оборону в районі портового елеватора, протягом двох діб десантники вели нерівний бій з переважаючими силами супротивника. Було відбито 18 атак.

Рис. 2. Учні Зідьківської ЗОШ з матір’ю Г. І. Ковтуна (25.09.1983)

У Харківському історичному музеї зберігається дорогоцінна реліквія – лист однополчан Григорія Ковтуна, датований 5 лютого 1945 року і адресований комсомольцям Зміївського району. Старшини Кунгуров, Забєлін, Кудрявцев, старші краснофлотці Тарасов, Соколов, Вовренчук, Виноградов, Дринцев, червонофлотці Айвазін, Іванов розповідають у листі про подвиг ольшанців та про бойові справи Григорія Ковтуна: «Перші сигнали про успішну висадку десанту радирував нам Григорій Ковтун. Це радувало. Ми знали, що Григорій виправдає довір’я комсомольської організації, яка послала його на цю почесну, але важку, ризиковану операцію. Зв’язок Григорій підтримував бездоганно. Гітлерівці не чекали таких сміливих дій від моряків і були вкрай занепокоєні, виявивши у себе в тилу російських матросів. Швидко почали атакувати контору елевато-рів, де знаходилися десантники. Мишачого кольору фашистські мундири заповнили всі вулиці, що вели до порту. Моряки не стріляли – зберігали боєприпаси, підпускали ворога ближче. Перші залпи десантників були влучними: площа вкрилася трупами фашистів. Розпочався тривалий і страшний бій. Григорій тримав зв’язок з «Великою землею» і водночас бився з гітлерівцями. Ефір приносив його рахунок: перший, другий, третій.. десятий.. Бив Григорій добре, без промаху. Ефір приносив голос Григорія: «Тримаємося.. За Батьківщину! Командир загону просить підтримати вогником!». Дві доби без перепочинку, без сну відбивали де-сантники атаки чисельно переважаючого ворога. Григорій радирує клятву десантників: «…битимемося до останньої краплі крові..». Все... Голосу дорогого товариша ми більше не почули. Ми поклялися ніколи не забувати їх подвигу і помститися фашистським катам».

Рис. 3. Алея Героїв у Змієві

28 березня 1944 року радянські війська звільнили Миколаїв. Коли наступаючі увірвалися у порт, перед ними постала картина того жорстокого побоїща: знищені снарядами обгорілі будівлі, більше 700 трупів німецьких солдат і офіцерів. З руїн контори порту вийшло 6 уцілілих десантників, ще 2-х відправили до госпіталю. В руїнах знайшли ще чотирьох живих, одним з них був старший матрос Г. І. Ковтун. Від тяжких поранень і отруєння газом помер на руках радянських воїнів.

Рис. 4. Пам’ятний знак у с. Черемушне

Поховано Григорія Івановича у братській могилі у місті Миколаєві у сквері 68-ми десантників.

Звістка про подвиг розлетілася по всій армії, по всій країні. Верховний Головнокомандувач наказав усіх учасників десанту представити до звання Героя Радянського Союзу.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань ко-мандування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, старшому червонофлотцеві Ковтуну Григорію Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна (посмертно).

Їх ім’ям названа одна з вулиць міста Миколаєва, відкритий Народний музей бойової слави моряків-десантників. У Миколаєві в сквері імені 68-ми десантників встановлено пам’ятник. У селищі Жовтневому на березі Бузького лиману, звідки йшли на завдання десантники, встановлено меморіальну гранітну брилу з пам’ятним написом.

Рис. 5. Меморіальна дошка на будинку матері Г. І. Ковтуна

На заводі імені Малишева в Харкові встановлено пам’ятник і меморіальну дошку. У Харкові та селищі міського типу Зідьки Зміївського району Харківської області ім’ям Григорія Ковтуна названі вулиці, а в Харківській школі № 122 створено музей пам’яті Героя. Ім’я Героя носять Зідьківська школа і траулер-рибозавод, на якому також створено музей. Матеріали для цього музею подаровані траулер-рибзаводу крає-знавцями Зміївщини, колективом ДП «Завод імені Малишева». У селищі Зідьки встановлений бюст Г. І. Ковтуна. У селі Черемушне в 1967 році силами заводу ім. Малишева був побудований цегляний будинок для матері героя, на якому розміщена пам’ятна табличка.

ДЖЕРЕЛА, ЛІТЕРАТУРА, РЕСУРСИ ІНТЕРНЕТУ

Герои Советского Союза – уроженцы г. Харькова и области // Generalis. URL: http://general.org.ua/glavnaya-stranitsa/geroi-sovetskogo-soyuza/ (дата обращения 28.01.2018).
Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. М.: Воениздат, 1987. Т. 1: Абаев–Любичев. С. 680.
Герои Харьковщины / Алексей Дикань . – Х.: Харків, 1998. С. 167–168.
Герої Другої світової війни. Харківська область. Історико-бібліографічне видання / Кер. проекту А. П. Хіневич. Х., 2016. С. 114–115.
Героїчні сторінки історії. Книга пам’яті Зміївщини. Вид. 3-є, доп. / Упор. і ред. І. Я. Кулініч. Зміїв, 2010. С. 54.
Гольдфарб Л. Г., Селіванов К. Б., Правовєрова К. Б. Зміїв: Історико-краєзнавчий нарис. Х., 1969. С. 64.
Засядько Г., Строков Л. Радист легендарного десанту // Будівник комунізму. 1983. 10 грудня. С. 1–2.
Книга пам’яті України. Харківська область / Гол. ред. кол. І. О. Герасимов; керівник обл. редкол. В. А. Шумілкін. – Х.: Наукова редакція Харківського обласного видавництва Книги Пам’яті України, 1999. Кн. 14 (додатковий): м. Харків. Райони: Харківський, Вовчанський, Дергачівський, Зміївський. С. 449.
Ковтун Григорий Иванович // Википедия. – URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/Ковтун ,_Григорий_Иванович (дата обращения 28.01.2018).
Ковтун Григорий Иванович // Герои страны. URL: http://www.warheroes.ru/hero/ hero.asp?Hero_id=6797 (дата обращения 28.01.2018).
Ковтун Григорий Иванович // Наш Полк. Победа. Одна на всех. URL: https://polk .inter.ua/ru/polk/15879-kovtun-grigory-ivanovich (дата обращения 28.01.2018).
Ковтун Григорий Иванович // Память народа. URL: https://pamyat-naroda.ru/ heroes/podvig-chelovek_nagrazhdenie50630137/ (дата обращения 28.01.2018).
Ковтун Григорий Иванович // Память народа. URL: https://pamyat-naroda.ru/ heroes/podvig-chelovek_nagrazhdenie50054696/ (дата обращения 28.01.2018).
Ковтун Григорій Іванович // Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Ковтун _Григорій_Іванович (дата звернення 28.01.2018).
Ковтун Григорій Іванович // Енциклопедія Сучасної України. URL: http://esu.com.ua /search_articles.php?id=7364 (дата звернення 28.01.2018).

Посилання на цю статтю:
Полях Є. В. Ковтун Григорій Іванович (1922–1944) // История Змиевского края. Змиев. 25.07.2021. URL: https://colovrat.at.ua/publ/8-1-0-445

Джерело:
Полях Є. В. Зміївська біографічна енциклопедія / Авт.-укл. Є. В. Полях; наук. ред. Ю. О. Коловрат-Бутенко; Зміївське наукове краєзнавче товариство. Х.: Мачулін, 2020. Т. І. С. 225–235

Библиовебографическое описание (ДСТУ 8302:2015):

Ковтун Григорій Іванович (1922–1944) // История Змиевского края. 25.07.2021. URL: https://colovrat.org/publ/8-1-0-445 (дата обращения: 22.12.2024).

Похожие статьи: