Відкритий лист до Генерального прокурора України
Publ ID: 1429570074-284
Генеральному прокурору України
В. М. Шохіну
Бутенка Юрія Олександровича,
що мешкає за адресою:
..........................................,
..........................................
Тел.: ...............................
В. М. Шохіну
Бутенка Юрія Олександровича,
що мешкає за адресою:
..........................................,
..........................................
Тел.: ...............................
Відкритий лист до Генерального прокурора України
з приводу загрози життю та бездіяльності правоохоронних органів
і органів судової влади
Шановний Віктор Миколайович!
з приводу загрози життю та бездіяльності правоохоронних органів
і органів судової влади
Шановний Віктор Миколайович!
Тривале громадянське протистояння та війна поділили українців на два табори. На превеликий жаль, багато кому з громадян нашої держави ця ситуація прийшлася «на руку», оскільки дозволяє безжально розправлятися зі своїми конкурентами. Найбільш жорстокими є ті люди, які не розуміють, що будь-яка війна рано чи пізно завершиться. Як жити будемо далі? Як в очі один одному дивитися? Характерним є те, що всі ці вбивці та розпалювачі ворожнечі прикриваються «патріотизмом».
Правоохоронні структури України (МВС, прокуратура) та судова система виявилися безсилими захистити права та гідність тієї частини населення країни, яка не згодна з діями та політикою нинішнього політичного режиму. Політичні вбивства опозиціонерів та так звані їхні «самогубства» яскравий цьому доказ. Чиниться беззаконня й на місцевому рівні.
Я історик, з 2008 року веду науково-краєзнавчу роботу. Головним принципом вважаю об’єктивність, неупередженість, надання всієї повноти фактів тієї чи іншої історичної події. Незалежно від політичної доцільності історичної правди. У травні 2014 року я опублікував статтю (додаток 1), де критикую систематичну фальсифікацію історії директором Зміївського краєзнавчого музею Михайлом Івановичем Саяним. Стаття аргументована, спростувати наведені там історичні джерела неможливо. До того ж мою правоту підтверджує й лист Інститута історії Національної академії наук України (додаток 2).
У відповідь Саяний не знайшов нічого кращого, як організувати серію пасквілів на мою адресу у місцевій жовтій пресі – газеті «Зміївський кур’єр» (додатки 3, 4, 5). Ці статті явно порушують статтю 3 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», а також мої конституційні права, закріплені статтями 28 та 34 Конституції України. Жалюгідні потуги М. І. Саяного перекрутити сенс моїх праць та приписати те, чого я ніде і ніколи не висловлював, виявляться брехнею при першому ж порівнянні цих пасквілів і моїх робіт. Тому основний акцент М. І. Саяний та його поплічники зробили на мою нелюбов до нинішньої влади, що є правдою. Але вони пішли далі і, порушуючи презумпцію невинуватості, назвали мене сепаратистом!!!
Я почав отримувати погрози на свою адресу (додаток 6) і був вимушений звернутися про захист свого життя до Зміївського РВ МВС. Але працівники міліції «подію кримінального правопорушення» у цих погрозах не знайшли (додаток 7).
Я звернувся по захист честі та ділової репутації до Зміївського районного суду з вимогою публікації газетою «Зміївський кур’єр» спростування неправдивої щодо мене інформації. Але суддя мій позов відхилила у повному обсязі (додаток 8).
Офіційно заявляю, що ніде і ніколи усно чи письмово я не висловлював жодної думки про сецесію Харківської чи будь-якої іншої області України, не підтримував і не маю наміру підтримувати жодну із сторін військового конфлікту на сході України, є прибічником виключно мирного вирішення проблем, які призвели до такого важкого положення нашої країни. Зміст моїх особистих сторінок у соціальних мережах жодним чином не підпадає під статтю 110, п 1 Кримінального кодексу України і гарантується статтею 34 Конституції України.
Не дивлячись на те, що вказані статті-пасквілі призначені мені особисто, автори їх неодмінно підкреслюють моє членство у громадській організації «Зміївське наукове краєзнавче товариство». Без сумніву це наносить шкоду цій організації. Хто з патріотів-меценатів стане спонсорувати видання монографій та журналів громадської організації, яку постійно пов’язують з сепаратизмом? Таким чином, здійснюється знову ж таки особиста помста М. І. Саяного, за те, що останньому, як фальсифікатору історії не знайшлося місця у Зміївському науковому краєзнавчому товаристві. Між тим ця організація займається виключно науково-пошуковою діяльністю і не має жодного відношення до політики. Як керівник її я не маю жодного впливу (ні за Статутом та Положеннями, ні фактично) на політичні переконання, думки та творчу діяльність її членів.
Виходячи зі статей 1, 4, 5, п. 1 Закону України «Про прокуратуру», статей 3, 4, 18 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», статті 170 Кримінального кодексу України я звернувся до прокурора Зміївського району (додаток 9). А отримав блюзнірську відписку (додаток 10).
Прокуратура Харківської області у відповідь на мою скаргу надала наказ (додаток 11) прокурору Зміївського району розглянути мою заяву по суті. Але ще й до сьогодні я не отримав жодної відповіді.
Така безкарність розв’язала руки М. І. Саяному і він вирішив, порушуючи Закон України «Про персональні дані» розмістити мої фотографію, домашню адресу та місце роботи на сайті «Миротворець» (додаток 12). Тим самим він поставив під загрозу моє життя й життя моїх близьких. Нагадаю, раніше на сайті «Миротворець» розміщувалися дані про вбитих Олеся Бузину та Олега Калашнікова.
Таким чином, суто історична справа була перетворена М. І. Саяним на чітко організовану травлю конкурента на ниві краєзнавства. З самого початку моєї історико-краєзнавчої діяльності М. І. Саяний поставився до мене вороже. Відтепер, користуючись нагодою (значним зростанням криміногенності та політично вмотивованими масовими вбивствами) він вирішив ліквідувати мене фізично, бо тепер знайти і вбити мене може кожна психічно хвора людина, бойовик «Правого сектору» чи будь-хто бажаючий. Вбити, прикриваючись «патріотичними» міркуваннями.
Віктор Миколайович! Виходячи з вищенаведеного, я чітко усвідомив, що моя рідна держава позбавила мене будь-яких громадянських прав. Я не очікую захисту їх корумпованими прокуратурою чи суддями. Ще у XIX столітті Т. Г. Шевченко писав: «Немає правди на землі». Нічого не змінилося у нашій країні і в ХХІ столітті. Хочу тільки позбавити слідчі органи зайвого клопоту і прошу:
у разі смерті (раптової загибелі, «самогубства» та інших летальних випадків) мене чи моїх близьких вважати винуватцем (підбурювачем вбивства) Михайла Івановича Саяного.
21.04.2015 Ю. О. Бутенко
Правоохоронні структури України (МВС, прокуратура) та судова система виявилися безсилими захистити права та гідність тієї частини населення країни, яка не згодна з діями та політикою нинішнього політичного режиму. Політичні вбивства опозиціонерів та так звані їхні «самогубства» яскравий цьому доказ. Чиниться беззаконня й на місцевому рівні.
Я історик, з 2008 року веду науково-краєзнавчу роботу. Головним принципом вважаю об’єктивність, неупередженість, надання всієї повноти фактів тієї чи іншої історичної події. Незалежно від політичної доцільності історичної правди. У травні 2014 року я опублікував статтю (додаток 1), де критикую систематичну фальсифікацію історії директором Зміївського краєзнавчого музею Михайлом Івановичем Саяним. Стаття аргументована, спростувати наведені там історичні джерела неможливо. До того ж мою правоту підтверджує й лист Інститута історії Національної академії наук України (додаток 2).
У відповідь Саяний не знайшов нічого кращого, як організувати серію пасквілів на мою адресу у місцевій жовтій пресі – газеті «Зміївський кур’єр» (додатки 3, 4, 5). Ці статті явно порушують статтю 3 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», а також мої конституційні права, закріплені статтями 28 та 34 Конституції України. Жалюгідні потуги М. І. Саяного перекрутити сенс моїх праць та приписати те, чого я ніде і ніколи не висловлював, виявляться брехнею при першому ж порівнянні цих пасквілів і моїх робіт. Тому основний акцент М. І. Саяний та його поплічники зробили на мою нелюбов до нинішньої влади, що є правдою. Але вони пішли далі і, порушуючи презумпцію невинуватості, назвали мене сепаратистом!!!
Я почав отримувати погрози на свою адресу (додаток 6) і був вимушений звернутися про захист свого життя до Зміївського РВ МВС. Але працівники міліції «подію кримінального правопорушення» у цих погрозах не знайшли (додаток 7).
Я звернувся по захист честі та ділової репутації до Зміївського районного суду з вимогою публікації газетою «Зміївський кур’єр» спростування неправдивої щодо мене інформації. Але суддя мій позов відхилила у повному обсязі (додаток 8).
Офіційно заявляю, що ніде і ніколи усно чи письмово я не висловлював жодної думки про сецесію Харківської чи будь-якої іншої області України, не підтримував і не маю наміру підтримувати жодну із сторін військового конфлікту на сході України, є прибічником виключно мирного вирішення проблем, які призвели до такого важкого положення нашої країни. Зміст моїх особистих сторінок у соціальних мережах жодним чином не підпадає під статтю 110, п 1 Кримінального кодексу України і гарантується статтею 34 Конституції України.
Не дивлячись на те, що вказані статті-пасквілі призначені мені особисто, автори їх неодмінно підкреслюють моє членство у громадській організації «Зміївське наукове краєзнавче товариство». Без сумніву це наносить шкоду цій організації. Хто з патріотів-меценатів стане спонсорувати видання монографій та журналів громадської організації, яку постійно пов’язують з сепаратизмом? Таким чином, здійснюється знову ж таки особиста помста М. І. Саяного, за те, що останньому, як фальсифікатору історії не знайшлося місця у Зміївському науковому краєзнавчому товаристві. Між тим ця організація займається виключно науково-пошуковою діяльністю і не має жодного відношення до політики. Як керівник її я не маю жодного впливу (ні за Статутом та Положеннями, ні фактично) на політичні переконання, думки та творчу діяльність її членів.
Виходячи зі статей 1, 4, 5, п. 1 Закону України «Про прокуратуру», статей 3, 4, 18 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», статті 170 Кримінального кодексу України я звернувся до прокурора Зміївського району (додаток 9). А отримав блюзнірську відписку (додаток 10).
Прокуратура Харківської області у відповідь на мою скаргу надала наказ (додаток 11) прокурору Зміївського району розглянути мою заяву по суті. Але ще й до сьогодні я не отримав жодної відповіді.
Така безкарність розв’язала руки М. І. Саяному і він вирішив, порушуючи Закон України «Про персональні дані» розмістити мої фотографію, домашню адресу та місце роботи на сайті «Миротворець» (додаток 12). Тим самим він поставив під загрозу моє життя й життя моїх близьких. Нагадаю, раніше на сайті «Миротворець» розміщувалися дані про вбитих Олеся Бузину та Олега Калашнікова.
Таким чином, суто історична справа була перетворена М. І. Саяним на чітко організовану травлю конкурента на ниві краєзнавства. З самого початку моєї історико-краєзнавчої діяльності М. І. Саяний поставився до мене вороже. Відтепер, користуючись нагодою (значним зростанням криміногенності та політично вмотивованими масовими вбивствами) він вирішив ліквідувати мене фізично, бо тепер знайти і вбити мене може кожна психічно хвора людина, бойовик «Правого сектору» чи будь-хто бажаючий. Вбити, прикриваючись «патріотичними» міркуваннями.
Віктор Миколайович! Виходячи з вищенаведеного, я чітко усвідомив, що моя рідна держава позбавила мене будь-яких громадянських прав. Я не очікую захисту їх корумпованими прокуратурою чи суддями. Ще у XIX столітті Т. Г. Шевченко писав: «Немає правди на землі». Нічого не змінилося у нашій країні і в ХХІ столітті. Хочу тільки позбавити слідчі органи зайвого клопоту і прошу:
у разі смерті (раптової загибелі, «самогубства» та інших летальних випадків) мене чи моїх близьких вважати винуватцем (підбурювачем вбивства) Михайла Івановича Саяного.
21.04.2015 Ю. О. Бутенко
Библиовебографическое описание (ДСТУ 8302:2015):
Відкритий лист до Генерального прокурора України // История Змиевского края. 21.04.2015. URL: https://colovrat.org/publ/15-1-0-284 (дата обращения: 22.12.2024).
Похожие статьи:
Рубрика: Открытые письма | Дата публикации: 21.04.2015 | Просмотров: 2171 | Ключевые слова:
Рубрики
История Змиевщины [137]
Биографиcтика [65]
Славянское язычество [15]
Публицистика [15]
Зелёное движение [7]
Открытые письма [3]
Антифашизм [8]
День в истории
Новые статьи
Новости Змиевского края
Новые поступления книг
Новые фотографии
Новые поступления карт
Новые объявления